Стандартні звужувальні пристрої – це діафрагми, сопла, сопла Вентурі і труби Вентурі, що задовольняють вимогам ДГСТ 8.563.(1-3)-97 і застосовуються для вимірювання витрати речовини без індивідуального градуювання. Основними параметрами цих приладів є модуль m і коефіцієнт витрати  звужувального пристрою, які визначаються відношеннями: m=d/D;a=Q/Qi де d і D – відповідно діаметри звужувального пристрою і трубопроводу, мм; Q і Qi – об'ємні витрати відповідно дійсна і теоретична, м3/год. При цьому коефіцієнт  витрати характеризує гідродинамічні якості звужувального пристрою, завжди менш одиниці, залежить від числа Рейнольдсу та модулю m і встановлюється в основному експериментальним шляхом. Визначення величини  в значній мірі залежить від способу відбору тиску до та після звужувального пристрою.

передбачає відбір тисків Р1 і Р2 крізь отвори у фланцях, що знаходяться на рівній відстані L1= L2 = 25 мм, або на відстані L1=L2=0,5D від відповідної площини звужувального пристрою. У США застосовується метод звуженого струменя (рис.4.16 г), за яким тиск Р1 відбирається на відстані L1 = (0,5/2)D від передньої площини пристрою (переріз А–А), а Р2 на відстані L2 = (0,2/0,8)D від заданої площини пристрою (переріз Б–Б). Радіальний спосіб (рис. 1.5 д) вельми близький методу звуженого струменя, але відстані у відповідних перерізах інші.

Перепад тиску за умов кутового способу відбору тисків може відбиратися за допомогою косих отворів  або за допомогою кільцевих камер . Ширина кільцевої щілини С, що з’єднує камеру з трубопроводом, не повинна перевищувати 0,03D при m <= 0,45, а при m > 0,45 повинна задовольняти умові:

0,01D <= C <= 0,02D

Розміри перерізу камери а і b обираються за умови, що площина перерізу камери складає не менш половини площини перерізу кільцевої щілини шириною С, тобто:

ab <=0,5 ПcD

Товщина h стінки корпусу камери повинна бути не менш 2С. Камерні діафрагми застосовуються для трубопроводів діаметром до 500 мм і розраховані на тиск до 10 МПа. Припустимі діапазони значень діаметрів трубопроводів D (мм) і відносної площини діафрагм m повинні знаходитись у наступних межах: 50 <= D <= 1000; 0,05 <= m <= 0,64 – для  діафрагм з кутовим способом відбору перепаду тисків; 50 <= D <= 760; 0,04 <= m <= 0,56 – для діафрагм з фланцевим способом відбору перепаду тисків, при цьому діаметр отвору діафрагми незалежно від способу відбору перепаду тиску d >= 12,5 мм.

Сопла Вентурі застосовуються без індивідуального градуювання для діаметрів трубопроводів з D = 65 - 500 мм для m = 0,05 - 0,6 і d >= 20 мм.
Сопло Вентурі складається з профільної вхідної частини, циліндричної середньої частини і вихідного конусу. Циліндричний отвір безпосередньо (без радіального спряження) переходить у конус. Сопло Вентурі може бути довгим і коротким. У першому випадку найбільший діаметр вихідного конусу дорівнює діаметру трубопроводу, у другому – менше. Кут вихідного конусу сопла Вентурі не повинен виходити за межі 50 grad <= Fi <=30 grad С. Довжина конусу l0 коротких сопел Вентурі повинна бути не менше d. Відбір перепаду тиску припустимий тільки кутовий і слід вимірювати через кільцеві камери. Задня (мінусова) камера з’єднується з циліндричною частиною сопла Вентурі крізь групу радіальних отворів, діаметр яких повинен бути не більше 0,13d, але не менше 3 мм (звичайно 4-12 мм).