Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюва¬ним крахом моральних норм і принципів, нігілістичним став¬ленням до всього, що так чи інакше було пов'язане з універ¬сальними людськими цінностями. Звільнившись від усіх об¬межень, які стримували свободу економічної діяльності, людина примудрилася не помітити того, що з подоланням перепон на своєму шляху вона зруйнувала й ті суспільні підвалини, поза якими культура виявляється позбавленою здатності до саморозвитку.
Вирвавшись за рамки будь-яких стримуючих норм і рішу¬че порвавши з усталеними духовно-моральними традиція¬ми, людина не задовольняється досягнутою відмовою від примирення зі своєю долею. В результаті її духовно-мораль¬ний протест знаходить продовження в протесті політично¬му. Прагнення до негайної реалізації своїх жадань, пов'я¬заних із докорінною зміною умов земного існування, кидає цю людину в жахи двох світових воєн, на нари концтаборів, у жорсткі структури політичних режимів, котрі заперечу¬ють усякий моральний світопорядок.
Як форма само детермінації індивіда, вирішення й пере-вирішення ним своєї долі культура чимдалі більше набуває зловісного обличчя безмежних у своїй могутності тираній. Витіснена зі звичних, історично зумовлених ніш існування, людина переконується в цілковитій незахищеності свого внутрішнього світу, краху гуманітарних ідилій. Духовно-моральний і політичний протести, вилившись у протест істо¬ричний, призводять до ліквідації свободи й насадження кри¬вавих диктатур.
Прагнення правлячих режимів до нівелювання своїх громадян, перетворення їх на «масу», «натовп» знаходить своє відображення в розвитку системи масової пропаганди, особливо в її тоталітарному варіанті, адресованому всій на¬ції. Висувається завдання тотальної морально-психологіч¬ної обробки населення. Особливі надії в цьому плані покла¬даються на комунікативні можливості «масової культури», котра, як відомо, на офіційному рівні піддається нищівній критиці.


1. Виникнення масової культури
У питанні про час виникнення «масової культури» є різ¬ні точки зору. Деякі дослідники вважають її одвічно при¬таманною культурі й тому виявляють уже в античному епо¬сі, у видовищних дійствах Римської імперії. Інші пов'язу¬ють виникнення «масової культури» з науково-технічною революцією, що принесла з собою зовсім нові способи ви¬робництва, поширення та споживання культури.
«Масова культура» в її розвинутому вигляді вперше сфор-мувалася у США. Виникненню її сприяв розвиток за¬собів масової комунікації — газет, популярних журналів, радіо, грамзаписів, кінематографа. Все це, з одного боку, демократизувало культуру, відкривало до неї доступ ма¬совій аудиторії, з іншого — зумовило проникнення в куль¬туру комерційних інтересів, культура стала предметом біз¬несу.
Розвиток «масової культури» в Європі та США йшов різ¬ними шляхами. В Європі «масова культура» (народні роз¬ваги, мистецтво жонглерів, мімів, гістріонів) завжди проти¬стояла культурі офіційній, контрольованій державою та церквою. В США «масова культура» спершу пропагувала стереотипи й ідеї офіційної культури, основним регулятором якої стала реклама. «Масова культура» стала такою невід'¬ємною часткою культури американського суспільства, його культурної свідомості, що її вивчення переважає в системі, наприклад, американської вищої освіти. 56 % курсів США присвячені вивченню «популярних» видів культури (кур¬си з телебачення, кіно, реклами, журналістики). В Англії до системи університетської освіти включаються спеціальні курси, що містять матеріали з культури кіно, музики, наукової фантастики й навіть футболу.
2. Масова культура чи культура мас?
«Macoвa культура» справляє величезний вплив на всю культуру в цілому, їй властива тенденція до гомогенізації, тобто прагнення надавати культурним явищам однорідно¬сті. На відміну від елітарної культури, тобто культури, орі¬єнтованої на смаки обраних, масова культура свідомо орі¬єнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень масового споживача. Бажання надати всім елементам куль¬турної системи однорідності та абсолютної схожості — сут¬тєва змістова характеристика «масової культури». Наділя¬ючи різні культурні явища певною ціннісною нейтральністю, роблячи основну ставку на видовищність, «масова культура» орієнтується в своєму впливі на стереотипи свідомості, стан¬дартні штампи, не вимагаючи від людини витрат розумової енергії, почуттів, волі, тобто всього того, чого вимагає сер¬йозне мистецтво.
Використання таких жанрів, як детективний роман, вес¬терн, мюзикл, фільми жахів, дає змогу «масовій культурі» створювати світ міфологічних героїв (супермен, Кінг-Конг, вампір, Спайдермен — людина-павук, Бетмен — людина-ка¬жан), нові виміри дійсності, нібито доступні всім. Од¬нак прагнення до масового охоплення (термін «масова культура» містить у собі вказівку на масовість даного явища) ґрунтується не на змістовній, а на формальній кількісній ознаці. Масовість є не народність, а кількісний спосіб ви¬робництва та споживання.

3.Феномен масова культури
«Масова культура — це мрія, що стала кітчем»,— влуч¬но зауважив відомий культуролог В. Беньямін. Але що таке кітч? Дві головні його особливості розкриваються досить легко при аналізі кітчу як культурного явища. Перша по¬лягає в тому, що кітч являє собою сферу підроблюваності, не справжності. Друга особливість у тому, що це світ пога¬ного смаку, світ тривіальностей, банальностей, труїзмів. Тривіальність же й є те, що не потребує зусиль для свого сприйняття, хоча воно й створює при цьому ілюзію незвичай¬ності.
Однією з істотних змістовних характеристик «масової культури» є і її ескепізм, тобто втеча у світ мрій і фантазій. «Масова культура» принципово псевдореалістична, ґрунтується на створенні ілюзій, вимислів, міфів, котрі знімають реальне психологічне напруження і компенсують його сві¬том вигаданих мрій і фантазій. У цій терапевтичній функції «масової культури» немає нічого поганого. Катарсис тради¬ційно вважався найважливішою функцією мистецтва, однак «масова культура» не просто культивує видовищність і роз¬важальність, вона досить часто це робить на шкоду мораль¬ності мистецтва.
Спираючись на власні естетичні принципи, свою систему естетичних ідей та механізмів, «масова культура» володіє високою, а часом і витонченою технікою. Головний засіб дії «масової культури»—імідж (образ), уявлення про речі та людей, цілеспрямовано формоване засобами масової інфор¬мації, зокрема рекламою. Імідж нерідко асоціюється з поняттям престижності, репутації. Естетика й методика ство¬рення іміджу становлять окрему галузь у соціальній психо¬логії. Поняття «імідж» слід відрізняти від поняття «стерео¬тип». Якщо стереотип є явищем буденної свідомості, перед¬судом, що став нормою, то імідж включає в себе кілька обо¬в'язкових характеристик— «людина з народу», хороший сі¬м'янин, турботливий батько і т. д.
Певна внутрішня спорідненість існує між «масовою куль-турою» та контркультурою, яка, виникаючи з суспільної потреби протистояння, постає в певних контрформах куль¬тури — мудрості старозавітної, інституту юродства, феноме¬на року, панків. Вважається, що контркультура являє со¬бою ліворадикальну ідеологію протесту, витоки якої досить різнорідні й еклектичні: деякі філософські концепції (екзи¬стенціалізм, фрейдизм), романтизм, окремі традиції утопіч¬ної думки, гуманізму та просвітництва, елементи раннього християнства та східних релігійно-містичннх учень, авангар¬дні ідеї дадаїзму та сюрреалізму.
Контркультура, як і «масова культура», досить демокра¬тична й масова. Зокрема, в такому феномені контркультури, як рок-культура, музика є зовсім не головною. Основне тут — моральна позиція протистояння, тип існування, «не¬писаний кодекс честі», як говорять про свою культуру самі представники року. Протистояння це має скоріше екзистен¬ціальний характер, аніж політичний. Воно спрямоване пе¬редусім проти «істеблішменту» (пильнованих законом і по¬ліцією привілеїв однієї частини суспільства за рахунок іншої, респектабельності батьків, їхнього безконечного кон¬формізму і т. д.). Рок — це сублімація розкутості й простоти.
Культура протистояння стара, як світ, і в усіх випад¬ках — це особливий вид морального протесту, в якому сам процес його, сама його атмосфера важливіші за результат. Тому в історії культури всі ці форми протесту або набували форм виходу за межі моральної й культурної норм узагалі, або поверталися в межі культури, що заперечувалася. Пере¬творитися на нову культуру, зберігши свої контр якості, ці форми були неспроможні.
Буржуазна масова культура вперше сформувалася в США. З однієї  сторони  це демократизувало сферу культури, з іншого боку, сприяло проникненню в цю сферу комерційних, політичних інтересів, погоні за прибутком.  Змішання культури й політики може прийняти два різні напрямки. Воно може зробити культуру нетерпимої до всякої культури, крім своєї власної; або привести  до ідеалу світової держави, де буде існувати одна лише однакова світова культура. Політика проникає сьогодні навіть у голлівудський кінематограф.
Масова культура - це культура мас, культура, призначена для споживання народом; ця  свідомість не народу, а комерційної  індустрії культури; вона ворожа справді народній культурі. Вона не знає традицій, не має національності, її смаки й ідеали міняються  із запаморочливою швидкістю відповідно до потреб моди. Масова культура звертається до широкої аудиторії, апелює до спрощених смаків, претендує на те, щоб бути народним мистецтвом. Модернізм, навпаки, Апелює до смаків еліти, опирається  на різні напрямки  авангардистського мистецтва. У цей час відбувається  інтенсивний процес перетворення авангарду в мистецтво ширвжитку.
Феномен масової культури існує, а телебачення є  найефективнішим засобом  тиражування й поширення  цієї культури. Масова культура впливає  на масову свідомість, зв'язана  із засобами  масової комунікації, орієнтована на споживчі смаки й інстинкти, має маніпулятивний характер. Засобу  масової інформації являють собою більшу  загрозу для незалежної людини, вона має небезпечне знаряддя вселяння, знаряддям соціального дресирування людину .
Масова культура здійснює стандартизацію духовної діяльності людину . Людська маса випробовує  й завжди випробовувала  відразу до утворення  й до мистецтва. Вона хоче , щоб неї  відволікали  від життя, а не розкривали її зміст . В Америці масова культура придбала  двоїстий характер: американський розум, який не зайнятий  практичними турботами, залишається  відпочиваючим, у той час як інша його частина, зайнята  відкриттями, виробництвом  і соціальною організацією, нагадує Ніагарський водоспад. Американська воля втілюється в хмарочосі , американський інтелект - у колоніальних будівлях .
По, орієнтованим на ринок предметам споживання, ми довідаємося  про типові форми поводження, позиціях, загальноприйнятих думках, забобонах і очікуваннях  великої кількості людей. Одна з важливих функцій сучасної масової культури складається  в міфологізації суспільної свідомості. Добутку  масової культури, так само як і міфи, засновані на не розрізненні  реального й ідеального, Вони стають предметом не пізнання, а віри. Масовая культура, що орієнтується на інстинкти і підсвідомість, широко застосовує якісь ікони. Тільки не релігійні, а ікони поп-культури.

Висновки
Чи існує взагалі прогрес в культурі? Відповідь може носити двоякий характер, з одного боку: навряд чи можливо створення більш значущих творів мистецтва, ніж ті що були створені митцями минулого, тим що ми по праву вважаємо класиками.
З іншого боку науковий прогрес, з його досягненнями сприяє тому, що в сучасному світі створюються нові технології, з‘являються нові досягнення в галузі культури, про які в минулому людство навіть не мріяло. Завдяки сучасним технічним засобам можливо залучення більш широких мас до надбань світової культури, сучасні технології допомагають зберегти і надбання минулого.
А може це ми просто виправдовуємось? Так, тепер ми приймаємо ванну частіше, ніж колись, тепер більше людей вміє читати і має доступ до високого мистецтва. Та від цього нікому легше не стало. Десь там, в століттях, ми загубили найцінніший скарб, що, принаймні на мою думку,  був великим надбанням культури і її головним рушієм – духовні цінності і орієнтири. Маємо поняття масової культури. Здавалось би вона могла б слугувати для духовного надбання мас. Але не дурімо себе – поширення доброго принесло і поширення злого, хоч як по-дитячому це б не звучало…